Послання Апостола Якова 4, 7 – 5, 9.
7. Улюблені, коріться Богові; противтеся дияволові, і він утече від вас. 8. Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас. Освятіть серця, двоєдушники. 9. Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте. Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість – у смуток. 10. Смиріться перед Господом, і він вас підійме.
11. Не обмовляйте, брати, один одного. Хто обмовляє або судить брата свого, той обмовляє закон і судить закон. Коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець, а суддя закону. 12. Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього?
13. Нумо тепер ви, що говорите: сьогодні або завтра ми підемо в те місто й будемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти. 14. Ви, що не відаєте, що буде завтра! Яке бо життя ваше? Ви – пара, що з’являється на хвильку і зникає по тому. 15. Чому б вам радше не сказати: коли на те Господня воля, будемо жити і це чи те робити. 16. Тепер, ви хвалитеся вашими хвастощами. Усяка така хвальба погана. 17. Хто, отже, знає добро чинити і його не чинить – грішить.
1. Нумо, отже, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. 2. Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль з’їла. 3. Золото ваше та срібло зоржавіло, і їхня іржа буде проти вас свідчити і з’їсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів. 4. Ось платня, що ви затримали у робітників, які жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил. 5. Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини. 6. Ви засудили праведного й убили: він вам не противився.
7. Будьте, отже, брати, довгорпеливі аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо дорогоцінного плоду землі аж до дощів осінніх та весняних. 8. Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. 9. Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима.
__________
Євангеліє від Марка 11, 27-33.
27. В той час прийшов Ісус у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики, книжники та старші 28. й кажуть до нього:
– Якою владою чиниш це? Хто дав тобі владу це робити?
29. Ісус відповів їм:
– Спитаю я вас одну річ; 30. дайте мені відповідь, і я скажу вам, якою владою я чиню. Іванове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені.
31. Вони почали міркувати між собою й говорити: як відповімо: з неба, – скаже: чому ж ви не повірили йому? 32. А скажемо: від людей, – боялися народу, бо всі вважали Івана за пророка. 33. І відповіли Ісусові:
– Не знаємо.
Ісус же сказав їм:
– І я вам не скажу, якою владою я це чиню.
Ми добре розуміємо, що для того, аби та чи інша справа була успішною – слід вкласти в неї багато сил, часу, енергії, добре попітніти для бажаного результату. Добре розуміємо, коли йдеться про матеріальні життєві речі, однак значно рідше усвідомлюємо або хочемо прийняти, що так само є і з духовністю.
Кожен з нас, здавалось би, мав би по замовчування надавати пріоритетності справам духовним, бо вічність із Богом – це ціль нашого короткочасного життя і розглядати усі буденні справи як кроки на дорозі до Царства Божого та цеглинки небесного дому.
Натомість речі все більше і більше поглинають нас, забираючи час для насправді важливого. Ми грузнемо у фешинах і блогах, соцмережах і бізнесових ідеях, модних віяннях і так далі, не маючи перед очима маяка, який би провадив, показуючи правильний напрям.
Ніщо і ніхто не зробить нас щасливими без Бога. Якими б успішними чи неуспішними за мірками цього світу ми не були б.
